✓1. Михайло
Грушевський є рекордсменом серед українських істориків за кількістю написаних
праць. Його бібліографія сягає майже 2 000 позицій. Серед його
найвідоміших робіт: «Історія України-Руси» та «Нарис історії українського
народу».
✔2. 7 (20) березня члени Центральної Ради обрали Михайла Грушевського своїм головою. Рішення було прийняте без відома самого Грушевського, що свідчить про його колосальний авторитет. На той час Грушевський навіть знаходився поза Україною, але повернувся, щоб обійняти посаду.
✔3. Завдяки симпатіям Михайла Грушевського до лівих есерів, які в той час знаходилися на керівних посадах в українському Раднаркомі, у 1923 році під його керівництво були передані всі історичні установи, об’єднані в Академію наук.
✓4. Михайло Грушевський ніколи не був Президентом України. Він очолював
Центральну Раду, яка фактично виконувала функції уряду. Таким чином,
його можна назвати радше головою парламенту, але аж ніяк не президентом.
✔5. Грушевський не був противником створення української армії. Але він
розумів, що «перефарбувати» колишню царську армію на українську не вийде.
Водночас, саме за Грушевського діяли частини Народної міліції,
аналог сучасної Національної гвардії.
: ✔ 6. Батько Михайла Грушевського — Сергій Федорович — був знаний як автор одного з найкращих підручників з церковнослов’янської мови для шкіл, книга витримала понад 30 перевидань. Це дало змогу набути чималий капітал і жити безбідно ще багато років.
✔7. Початкову освіту здобув
удома, а до Тифліської гімназії був зарахований одразу до третього класу.
Навчання давалось легко, тому мав час працювати бібліотекарем і «плавати у
книжковому морі і впиватися ним…».
✔ 8. Михайло Грушевський починав творчий шлях саме як письменник. Однак чимало літературних текстів дотепер не друкувалися. Значний їхній масив уперше було надруковано у виданні «Михайло Грушевський: Із літературної спадщини» — Нью-Йорк — Київ. — 2000.
✔9. У січні 1918 року під час штурму Києва більшовики цілеспрямовано спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській, 9. Операцією командував Михайло Муравйов. Бронепотяг із загонами матросів на чолі з Андрієм Полупановим кілька годин розстрілював запальними снарядами будинок. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Згодом Муравйов вихвалявся «цим подвигом»: «Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел, как яркий костер…».
✔10. 29 квітня 1918 року на
Михайла Грушевського в Луцьких казармах Січових стрільців у Києві здійснено
замах. Нападник, за однією з версій — російський офіцер, намагався заколоти
голову Центральної Ради багнетом. Та промахнувся, поранивши дружину Марію Іванівну.
Нападника затримали, а згодом він загинув за загадкових обставин… під час
спроби втечі.
✔11. За спогадами сучасників,
Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, весь свій
час присвячував роботі. Творчий доробок складає понад 2000 праць. 10-томну
монографію «Історія України-Руси» Михайло Сергійович писав 38 років (з 1895 по
1933 рік).
✔12. Один з найбільш суперечливих фактів із життя Михайла Грушевського — дата його смерті. Мова йде про 24 та 25 листопада 1934 року. Відповідно до історії хвороби Михайла Сергійовича, 24 листопада датується останній запис: «Сердечная слабость нарастает… В 2 ч[аса] дня смерть при нарастании сердечной слабости». 27 листопада 1934 року в українських газетах «Комуніст» та «Вісті ВУЦВК» з’явився некролог Грушевського, де й зазначалась дата смерті — 25 листопада. Це призвело до тиражування неточності, адже нікому не спадало на думку, що в офіційному некролозі може бути хиба такого типу.
