З дитинства Толкін захоплювався мовами. Він вивчив латину, грецьку, давньоанглійську, англосаксонську, французьку, німецьку, іспанську, фінську, готську, валлійську та давньоісландську. Але окрім вивчення реальних і мертвих мов, Джон Рональд міг граючи вигадати власну мову. Наприклад, разом зі своїми кузінами, він вигадав мову, в якій кожне слово відповідало назвам звірів та птахів в англійській мові. А після виникла мова невбош, «новітня чепуха», на основі викривлених слів з англійської, французької та латини. Ще пізніше Толкін створив наффарську мову.  Толкін створив кілька штучних мов: квенья, або мову вищих ельфів; Сіндарін – мова сірих ельфів.

При цьому, розвинутий не за роками Джон Рональд, перший учень в класі, примудрився вступити до Оксфорду лише з другого разу. Справа в тому, що знання давались хлопцю настільки легко, що він не приділяв належної уваги підготовці до вступних іспитів, створюючи, натомість, нові мови, спілкуючись з друзями та беручи участь у спортивних змаганнях з регбі. В результаті перший вступний іспит Толкін... провалив.

Цікаво, що Толкін був однолюбом. Закохався вперше в 16 років. Його обраницю звали Едіт Бретт їй було 19.  Коли парубку виповнився 21 рік, перше, що він зробив, написав листа тій самій своїй коханій Едіт Мері. Лист, в якому Джон Рональд просить дівчину стати його дружиною, дуже вразив місс Бретт, і вона розірвала заручини заради Толкіна. Вони побрались у 1916 році напередоні від’їзду Джона Рональда на фронт. прожили разом 56 років і виховали чотирьох дітей: синів Джона, Майкла, Крістофера і дочку Прісциллу.

Толкін рік служив під час Першої світової і потрапив у військовий госпіталь з діагнозом окопна пропасниця. щоб листуватися з дружиною без свідків, він створив спеціальний код для повідомлень.

 Після довгого відновлення його визнають непридатним для подальшої військової служби і відправляють додому. Одразу після війни Толкіна було запрошено до участі в створенні новітнього словника англійської мови, який згодом став відомим як «Оксфордський словник англійської мови» . У його обов'язки входило вивчення етимології та історії слів германського походження, що починаються на букву W. Водночас він заробляв приватними уроками англійської мови.

У 1920 р. Толкіна було запрошено на посаду старшого лектора з англійської мови у Лідському університеті. Саме тут майбутній автор «Володаря Перснів» здобув репутацію провідного англіста свого часу. Уже за два роки він опублікував «Словник середньоанглійської мови», а після приїзду ще одного видатного спеціаліста в галузі, Еріка Гордона, вони вже вдвох оприлюднили нову редакцію відомого тексту із циклу Артурівських легенд — «Сер Ґавейн і Зелений Лицар» .У 32 роки він став наймолодшим на той час професором в історії свого університету.

Восени 1925 р. Толкіна було обрано професором староанглійської мови в рідному Оксфорді, і він залюбки туди повернувся. Працював спершу на посаді професора у Пембрук-Коледжі, а з 1945 р. — у Мертон-Коледжі на посаді професора англійської мови і літератури. У 1936 р. він виголосив публічну лекцію «„Беовульф“: чудовиська і критики» , яка справила беззаперечний вплив на всю традицію вивчення середньовічної епічної літератури.

В Оксфорді ж поет і письменник входить до лав неформального професорського літературного клубу «Інклінґи», де остаточно здружило його з іще одним майбутнім відомим письменником, своїм колегою Клайвом Стейплзом Льюїсом, спілкування з яким розпочалося ще з часів іншого неформального об'єднання — клубу декламаторів ісландських саг «Коулбайтер» (англ. Coalbiter, дослівно «Вуглежер»). Зокрема Толкін відіграв першочергову роль у наверненні К. С. Льюїса до релігії і подальшому перетворенні останнього на християнського апологета. Щоправда, у старшому віці їхня дружба помітно ослабла, що було викликане як зверненням симпатій Толкіна до ще одного «інклінґа» — письменника Чарльза Вільямса, так і перемінами в житті самого Льюїса: шлюбі та значній публічності життя.

Письменником Толкін став випадково. Зазвичай вечорами він розповідав своїм дітям казки, і лише частина з них була перенесена на папір. І не просто записана, а ще й проілюстрована. Одна з таких книжок, це був «Гобіт», потрапила до студентки Джона Рональда. Дівчина була у захваті від цієї дивної історії, і показала рукопис знайомому видавцю, який його схвалив. Таким чином, в 1938 році роман побачив світ. Книга мала успіх, читачі вимагали продовження історії, і Джону Рональду довелося засісти за головний твір його життя – «Володаря перснів».

У 1959 р. Толкін вийшов на пенсію. Комерційний успіх його книг забезпечив його родині заможне життя. Свідченням суспільного і загальнонаціонального визнання письменника став Орден Британської імперії, який йому вручила королева Єлизавета ІІ 28 березня 1972 р. під час прийому в Букінгемському палаці. Однак щораз сильніша увага громадськості до толкінівських сюжетів та творів, а також до його особистого життя змусили подружжя переїхати на південне узбережжя, біля м. Борнмут (Дорсет, Англія). 29 листопада 1971 р. Едіт Толкін померла у віці 82-ох років, її поховали на оксфордському Вулверкотському цвинтарі, а на надгробку, за особистим розпорядженням чоловіка, вигравіювали ім'я Лутієн (Lúthien) — героїні толкінівського епосу, з якою він її все життя ототожнював. Джон Рональд Руел Толкін помер 2 вересня 1973 р. від масивної кровотечі з виразки шлунка, коли гостював у своїх друзів, подружжя лікарів Толгерстів , у Борнмуті. Похований поруч із дружиною.

 

·        В 2008 році британська газета The Times поставила Толкіна на шосте місце в переліку "50 найвидатніших британських письменників з 1945 року". В 2009 році американський журнал Forbes назвав його п'ятим в числі відомих особистей, що померли, з найбільшим доходом. У 2008 році британська газета The Times поставила його на шосте місце в списку «50 найбільших британських письменників з 1945 року».

·        У 2009 році американський журнал Forbes назвав його п'ятим серед померлих знаменитостей з найбільшим прибутком.

·        У 2019 році вийшов фільм (біографічна драма) «Толкін» (США). Режисер — Доме Карукоскі. Образ письменника втілив Ніколас Голт.