Микола Віталійович Лисенко - 

український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Народився 22 березня 1842 року у  с. Гриньки ( Кременчуцький район) в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку.

У 1855 році почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 році родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету.

Микола Лисенко заслужено вважається засновником української національної музики. Суттєву роль у цьому відіграє як його композиторська, так і етнографічна діяльність. У композиторській спадщині Лисенка важливе місце займають твори на тексти Тараса Шевченка.

М. Лисенко писав твори майже у всіх жанрах музичного мистецтва: опери, музично-драматичні твори, кантати і хори, обробки народних пісень, камерно-інструментальні п’єси, романси, фортепіанні твори.

Помер український композитор 6 листопада 1912 року в Києві раптово від серцевого нападу, поховали його на Байковому кладовищі.