Роман Миколайович ФЕДОРІВ — український письменник,  публіцист, журналіст, громадський діяч, Член Спілки письменників України.

У 1995 році він  став лауреатом Шевченківської премії  за твір «Єрусалим на горах».

Народився Роман Федорів 1 грудня 1930 року у селі Братківці  Івано-Франківської  області. Рано втративши батька, наймитував. Роман Федорів навчався у Станіславському педагогічному технікумі. Почав друкуватися у 1955 році. Працював книгарем, бухгалтером, літературним працівником.

Роман Федорів - автор нарисів, есе про письменників і художників України, оповідань, повістей і романів, переважно на історичну тематику: "Колумби" (1962), "Євшан-зілля" (1966), "Жбан вина" (1968), "Квіт папороті" (1969), "Знак кіммерійця" (1972), "Отчий світильник" (1976), "Кам’яне поле" (1978), "Скрипка, що грає тисячу літ" (1991), "Свіча від Їлени" (1998) та ін.

Проза Романа Федоріва  відзначається глибоким психологізмом та фольклорно-міфологічною формою філосовського осмислення минулого України.

Письменник володів німецькою та польською  мовами. Співпрацював із видавництвом "Червона калина" (Львів) та часописом "Літопис "Червоної калини”"; був упорядником"Української народної енциклопедії" (Львів, 1996р.), видання "Галицько-Волинського літопису" (Львів, 1994) та літературних збірок, був редактором  часопису «Дзвін» та творів Ірини Вільде.

Окремі твори автора перекладено болгарською, польською, російською, румунською, угорською мовами.

Роман Федорів двічі обирався депутатом Верховної Ради  СРСР; з березня 1990 до березня 1994 був депутатом Верховної Ради  України від міста  Дрогобич.

Помер письменник 14 березня 2001 року, похований на Личаківському цвинтарі.